Я Ірина, і моє господарство — це кухня. Точніше, один квадратний метр на стільниці, де стоїть моя невід'ємна помічниця — мультиварка.

Сусідки тільки ойкають: «І чого ти з нею возишся. У нас же є газова плита, духовка…» А я тільки всміхаюся. Тим часом як вони драють листи і наглядають за каструлями, я встигаю і насиченого борщу наварити, і плову розсипчастого, і чізкейка ніжнішого за хмарку.

Моя хитрість проста: рано-вранці склала в чашу овочі з м'ясом, виставила режим «Гасіння» — і до обіду можна пити каву, перебирати крупи чи поливати кімнатні квіти. Увечері чоловік, принюхуючись, іде на кухню: «І знову ти щось чаклуєш»

А я подаю на стіл ніжні тюфтельки з вершками. Мультиварка подає останній сигнал, пара йде — і в цьому є справжнє домашнє диво. Ніхто не вірить, що тут все ідеально очистилось, а час йде лише на красиву подачу.

Добра господиня — це не та, хто простоює при плиті годинами. Це та, хто нагодувала всіх смачно і помила після себе всього лиш одну чашу. І я від цього я кайфую.